Щороку в останню суботу листопада ми схиляємо голови у спільній скорботі, вшановуючи мільйони невинних життів, знищених Голодомором 1932–1933 років.
Це не просто історична дата — це біль, що передається крізь покоління. Біль, який не має забутися.
Голодомор був не стихійним лихом, а свідомим злочином проти українського народу.
Сьогодні ми згадуємо кожну родину, яка втратила дітей, батьків, братів і сестер; кожне село, яке зникло з мапи; кожну історію, яку не встигли розповісти.
📚 У бібліотеці ми зберігаємо книги, що повертають голос тим, хто його не мав.
Свідчення очевидців, історичні дослідження, художні твори — усе це допомагає нам не просто пам’ятати, а розуміти. Розуміти, щоб не допустити подібного знову.
🕯 Запалімо сьогодні свічку пам’яті.
За тих, кому не дали жити.
За тих, чиї імена стерли, але чию правду ми продовжуємо берегти.
Пам’ятаємо. Єднаємося.
І не дозволяємо історії бути мовчазною.
